притишений
ПРИТИШЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до притишити. Світе милий, - який передзвін пішов у розбудженій душі Лукини Самійлівни від того негучного, притишеного відстанню гудіння! (Вол., Місячне срібло, 1961, 325); Секундна стрілка оберталася в явно притишеному темпі (Собко, Граніт, 1937, 32).
2. у знач. прикм. Який притих, став тихішим. Микола Іванович ще раз оглянув притишений клас, який зібрався на останній урок після прощального дзвінка (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 19); Платон притишеним голосом став розповідати Вадикові (Збан., Таємниця.., 1971, 380).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | притишений | притишена | притишене | притишені |
Родовий | притишеного | притишеної | притишеного | притишених |
Давальний | притишеному | притишеній | притишеному | притишеним |
Знахідний | притишений, притишеного | притишену | притишене | притишені, притишених |
Орудний | притишеним | притишеною | притишеним | притишеними |
Місцевий | на/у притишеному, притишенім | на/у притишеній | на/у притишеному, притишенім | на/у притишених |