притомлений
ПРИТОМЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до притомити. І такий то був вечір.. рожевий, що аж усі козаки, молоді й старі, притомлені довгим походом, порожевіли, як зоряниця (Вовчок, І, 1955, 332); Стільки радості, стільки щастя приносила Маруся зі собою з тих прогулок, що наповняла веселістю весь дім. Як листочок.. злітала, трошки голодна, трошки притомлена, і радувала всіх (Хотк., II, 1966, 47).
2. у знач. прикм. Який притомився, відчуває втому. Притомлені косарі потяглися до густих кущів верболозу, звідки здіймався вгору синюватий дим (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 206); Знають бублейниці, де буде фальцфейнівський прикажчик бажаним гостем, у чиї ворота заверне його притомлений кінь (Гончар, Таврія, 1952, 34); // Який свідчить про втому. Все в ній здавалось йому незвичайним: ..і чисте високе чоло, і світла притомлена блідість обличчя (Гончар, Дорога.., 1953, 34); Якось мене познайомили з чоловіком, якому за сімдесят.. У нього притомлені очі, приглушений голос (Рад. Укр., 21.І 1969, 2)
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | притомлений | притомлена | притомлене | притомлені |
Родовий | притомленого | притомленої | притомленого | притомлених |
Давальний | притомленому | притомленій | притомленому | притомленим |
Знахідний | притомлений, притомленого | притомлену | притомлене | притомлені, притомлених |
Орудний | притомленим | притомленою | притомленим | притомленими |
Місцевий | на/у притомленому, притомленім | на/у притомленій | на/у притомленому, притомленім | на/у притомлених |