притікати
ПРИТІКАТИ, аю, аєш, недок., ПРИТЕКТИ, ечу, ечеш, док. 1. тільки 3 ос. Рухаючись плином, надходити куди-небудь, наповнювати собою щось (про рідину).
2. перен. Постійно, безперервно прибувати куди-небудь (про людей). В Ростово-Суздальську землю притікало населення з інших земель, зокрема з Придніпров'я (Іст. УРСР, І, 1953, 74).
3. перен., рідко. З'являтися, приходити куди-небудь, до когось. [Перун (до Рябини ):] Кого припече, той, певно, до вас притече! (Фр., IX, 1952, 395).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | притікаю | притікаємо |
2 особа | притікаєш | притікаєте |
3 особа | притікає | притікають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | притікатиму | притікатимемо |
2 особа | притікатимеш | притікатимете |
3 особа | притікатиме | притікатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | притікав | притікали |
Жіночий рід | притікала | |
Середній рід | притікало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | притікаймо | |
2 особа | притікай | притікайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | притікаючи | |
Минулий час | притікавши |