приурочувати
ПРИУРОЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИУРОЧИТИ, чу, чиш, док., перех., до чого, рідко, на що, чому. Навмисне влаштовувати збіг за часом однієї події з іншою. Як правило, в «Здобутку Жовтня» обжинки приурочують на день, в який виконають першу заповідь перед державою (Минко, Повна чаша, 1950, 60); Наближалось якесь свято. Заступник голови, він же рільник артілі, приурочив до нього вихідний день (Вол., Самоцвіти, 1952, 183); // Влаштовувати, організовувати і т. ін. що-небудь з нагоди якоїсь знаменної події, свята тощо. Ось уже призначено й день розширеного урочистого засідання фабричного комітету. Той день вирішили приурочити до сорокап'ятиріччя ленінського комсомолу (Коз., Листи.., 1967, 164); Колгоспники.. своїми силами й коштами будують клуб, закінчення якого вони вирішили приурочити до свята 1 Травня (Тич., III, 1957, 302).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | приурочую | приурочуємо |
2 особа | приурочуєш | приурочуєте |
3 особа | приурочує | приурочують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | приурочуватиму | приурочуватимемо |
2 особа | приурочуватимеш | приурочуватимете |
3 особа | приурочуватиме | приурочуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | приурочував | приурочували |
Жіночий рід | приурочувала | |
Середній рід | приурочувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | приурочуймо | |
2 особа | приурочуй | приурочуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | приурочуючи | |
Минулий час | приурочувавши |