прицитькнути
ПРИЦИТЬКНУТИ, ну, неш, док., розм . Однокр. до прицитькувати. Я прицитькнув на нього (Сміл., Сашко, 1954, 246); Вона знала - коли чоловік у такому настрої, краще не розпитувати його. Все одно промовчить, або ще й сердито прицитькне (Збан., Переджнив'я, 1955, 107).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прицитькну | прицитькнемо |
2 особа | прицитькнеш | прицитькнете |
3 особа | прицитькне | прицитькнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | прицитькнув | прицитькнули |
Жіночий рід | прицитькнула | |
Середній рід | прицитькнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прицитькнімо | |
2 особа | прицитькни | прицитькніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | прицитькнувши |