причитання
ПРИЧИТАННЯ, я, с., розм . Дія за знач. причитати і слова, які вимовляють, причитаючи. - Після аспірантури ти приступив до глибокої наукової розвідки, .. ти відкопав дорогий скарб - колекцію лірницьких плачів, жебрацьких причитань та голосінь над покійниками (Вол., Місячне срібло, 1961, 101); Хлопчик уже не слухав діда і читав коневі всякі причитання : - Ах, ти блудяга! шибеник! Хіба тобі не добре б було у мене? (Мирний, І, 1954, 176).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | причитання | причитання |
Родовий | причитання | причитань |
Давальний | причитанню | причитанням |
Знахідний | причитання | причитання |
Орудний | причитанням | причитаннями |
Місцевий | на/у причитанні | на/у причитаннях |
Кличний | причитання | причитання |