причіплювати
ПРИЧІПЛЮВАТИ, юю, юєш і ПРИЧІПЛЯТИ, яю, яєш, недок., ПРИЧЕПИТИ, чеплю, чепиш; мн . причеплять; док., перех . 1. Чіпляючи, підвішувати або прикріплювати до чого-небудь. В неділеньку святую Мундир надіває [Максим], І медаль, і хрест причепить (Шевч., II, 1963, 273); Обувсь [запорожець] у чоботи-сап'янці, підперезався шалевим поясом, причепив шаблюку (Стор., І, 1957, 146); Боярин Григорій ішов прямо, не схиляючись, немов хто йому кілок ззаду причепив до спини (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 497); На будинку, де ліхтар, зовсім невеличку - «Тут живе ветеринар» - Причепив [Кока] табличку (C. Ол., Вибр., 1959, 258); // Приєднувати (вагон, паровоз і т. ін.) до чогось за допомогою зчепу. До комбайна причіплюють самоскидний тракторний візок (Рад. Укр., 19.VI 1962, 3); На станції Нирково вагон з написом «стружка» причепили до пасажирського поїзда (Панч, О. Пархом., 1939, 55).
2. перен., розм . Влучно назвавши, закріпити за ким-, чим-небудь (прізвисько, назву і т. ін.). Українське село вигадливе на прізвиська. Причепить кличку - і носи на здоров'я усе життя (Минко, Моя Минківка, 1962, 16); // Недоречно згадувати щось у розмові, розповіді і т. ін. Як тобі прийшло на мисль причепити до мене «світло генія»? (Л. Укр., V, 1956, 50).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | причіплюю | причіплюємо |
2 особа | причіплюєш | причіплюєте |
3 особа | причіплює | причіплюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | причіплюватиму | причіплюватимемо |
2 особа | причіплюватимеш | причіплюватимете |
3 особа | причіплюватиме | причіплюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | причіплював | причіплювали |
Жіночий рід | причіплювала | |
Середній рід | причіплювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | причіплюймо | |
2 особа | причіплюй | причіплюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | причіплюючи | |
Минулий час | причіплювавши |