пробубоніти
ПРОБУБОНІТИ, ню, ниш, док. 1. перех. і без додатка. Невиразно, нерозбірливо промовити що-небудь; пробурмотіти. - Одчепись, Охріме, не займай мене! - пробубонів спросоння Струк (Гр., II, 1963, 299); Враз розм'як Казанок, ніби осів, як опара в діжі, - щось невиразне пробубонів (Крот., Сини.., 1948, 52); // безос . - Перегін пустий! - Неув'язка вийшла .. Буде заплачено, - пробубоніло з будки (Гончар, Тронка, 1963, 284); // Монотонно, неголосно прочитати що-небудь. Помічник капітана витягнув книжечку і пробубонів коротку молитву (Ірчан, II, 1958, 190).
2. неперех. Почутися, долинути (про голос). Про що саме говорили Осокін з Надею, не було чути. Пробубонів його голос, потім долинув короткий сміх (Ткач, Плем'я.., 1961,215).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пробубоню | пробубонимо |
2 особа | пробубониш | пробубоните |
3 особа | пробубонить | пробубонять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | пробубонів | пробубоніли |
Жіночий рід | пробубоніла | |
Середній рід | пробубоніло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пробубонімо | |
2 особа | пробубони | пробубоніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | пробубонівши |