провидиця
ПРОВИДИЦЯ, і, ж., заст., уроч. Жін. до провидець. Користуючись своїм методом інтуїтивного синтезу, поезія може стати провидицею майбутнього, а до поета повернеться його древнє ім'я - пророк (Рад. літ-во, 7, 1967, 19); * У порівн. - Маю в своєму маєтку бабу-ворожбитку, кине жменю проса і долю людини читає, як провидиця (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 152).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | провидиця | провидиці |
Родовий | провидиці | провидиць |
Давальний | провидиці | провидицям |
Знахідний | провидицю | провидиць |
Орудний | провидицею | провидицями |
Місцевий | на/у провидиці | на/у провидицях |
Кличний | провидице | провидиці |