провокація
ПРОВОКАЦІЯ, ї, ж. 1. Навмисні дії проти окремих осіб, організацій, держав тощо з метою штовхнути їх на згубні для них вчинки. Убивство М . Е . Баумана показує ясно, до якої міри мали рацію соціал-демократичні промовці в Петербурзі, які називали маніфест 17 жовтня пасткою, а поведінку уряду після маніфесту провокацією (Ленін, 12, 1970, 33); - Чи ви повірили, що справді злодії перед вами?! Та голову на одруб даю, що це чиста провокація! (Головко, II, 1957, 158).
2. мед. Штучне збудження якої-небудь хвороби.
3. с. г. Штучний виклик сходів насіння бур'янів з метою подальшого їх знищення. Особливо добрі результати щодо провокації проростання бур'янів рано навесні одержано при повторному лущенні стерні лущильником з полицями (Колг. Укр., 1, 1957, 15).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | провокація | провокації |
Родовий | провокації | провокацій |
Давальний | провокації | провокаціям |
Знахідний | провокацію | провокації |
Орудний | провокацією | провокаціями |
Місцевий | на/у провокації | на/у провокаціях |
Кличний | провокаціє | провокації |