прогонич
ПРОГОНИЧ, а, ч. Залізний прут для замикання віконниць, дверей, воріт. Там, у однім вікні, грюкнув прогонич - і розчинилася віконниця (Мирний, І, 1954, 318); Вікно в кімнаті зачинене віконницею, замкнене на прогонич (Скл., Карпати, II, 1954, 88); Майборода на ніч замикав двері подвійними прогоничами (Собко, Шлях.., 1948, 147); Півторак зриває прогонича з окованих воріт стайні, і вони, поскрипуючи на масивних кунах, розчиняються навстіж (Стельмах, І, 1962, 79); * У порівн. Десятки кулаків садять, б'ють у двері, закладені зовні, як прогоничем, товстим ломом (Гончар, І, 1954, 346).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | прогонич | прогоничі |
Родовий | прогонича | прогоничів |
Давальний | прогоничеві, прогоничу | прогоничам |
Знахідний | прогонич | прогоничі |
Орудний | прогоничем | прогоничами |
Місцевий | на/у прогоничі, прогоничу, прогоничеві | на/у прогоничах |
Кличний | прогоничу | прогоничі |