прогримотіти
ПРОГРИМОТІТИ, очу, отиш і ПРОГРИМОТАТИ, очу, очеш, док., перех. і неперех. Підсил. до прогриміти 1-3, 5. Прогримотів останні слова Опанас (Довж., І, 1958, 92); Але гість [кінь] промчав стрілою, промайнув, прогримотів, не кивнув і головою, повернуться не схотів! (Рудь, Дон. зорі, 1958, 105); * Образно. Прогримотіла, як весняний грім, громадянська війна і покотилась далеко на південь, на українські й кубанські простори (Довж., І, 1958, 456).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прогримочу | прогримотимо |
2 особа | прогримотиш | прогримотите |
3 особа | прогримотить | прогримотять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | прогримотів | прогримотіли |
Жіночий рід | прогримотіла | |
Середній рід | прогримотіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прогримотімо | |
2 особа | прогримоти | прогримотіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | прогримотівши |