прогуркотіти
ПРОГУРКОТІТИ, очу, отиш і ПРОГУРКОТАТИ, очу, очеш, док. 1. Підсил. до прогуркати. Прогуркотів грім близького дощу (Ю. Янов., II, 1958, 175); Біля редуту зав'язався бій, над полем прогуркотіли перші гарматні постріли (Кочура, Зол. грамота, 1960, 281); Гуркіт з кутка привернув їхню увагу. То технік по штучному осіменінню прогуркотів стільцем по підлозі (Гончар, Тронка, 1963, 127); * Образно. Ніч прогуркоче. День оскаженіло Сяйне й впаде, швидкий, немов розрив (Бажан, І, 1946, 153).
2. З гуркотом пройти, проїхати і т. ін. Десь на стороні прогуркотіла отара, певне, ішаків, чи, може, пройшов марудний шкапиний караван... (Досв., Гюлле, 1961, 37); Не зупиняючись, немов циклон, Повз станцію з вугіллям ешелон Прогуркотів - і зник за семафором (Перв., II, 1958, 223).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прогуркочу | прогуркотимо |
2 особа | прогуркотиш | прогуркотите |
3 особа | прогуркотить | прогуркотять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | прогуркотів | прогуркотіли |
Жіночий рід | прогуркотіла | |
Середній рід | прогуркотіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прогуркотімо | |
2 особа | прогуркоти | прогуркотіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | прогуркотівши |