продовгуватий
ПРОДОВГУВАТИЙ, а, е. Те саме, що продовгастий. В продовгуватій кімнаті, заставленій стільцями,.. біля розісланої на столі карти стояв командуючий (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 108); В Елеонори стрункий стан, круто зведені чорні брови, продовгуваті, схожі на сливи, очі, сповнені вогню (Чаб., Балкан. весна, 1960, 124); В Андрія Орлика було трохи продовгувате лице з блідуватим пушком на верхній губі, бороді та висках (Чорн., Визвол. земля, 1950, 104).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | продовгуватий | продовгувата | продовгувате | продовгуваті |
Родовий | продовгуватого | продовгуватої | продовгуватого | продовгуватих |
Давальний | продовгуватому | продовгуватій | продовгуватому | продовгуватим |
Знахідний | продовгуватий, продовгуватого | продовгувату | продовгувате | продовгуваті, продовгуватих |
Орудний | продовгуватим | продовгуватою | продовгуватим | продовгуватими |
Місцевий | на/у продовгуватому, продовгуватім | на/у продовгуватій | на/у продовгуватому, продовгуватім | на/у продовгуватих |