прожиток
ПРОЖИТОК, тку, ч. 1. Засоби для існування. Вона ходила копати буряки і з того добувала прожиток для себе (Коцюб., І, 1955, 66); Не виглядай, що тобі подадуть готовеньке, тут зумій відшукати собі денний прожиток та ще й учися (Збан., Сеспель, 1961, 163).
На прожиток - для того, щоб існувати. І жупани, і худобу покинув він їй на прожиток (П. Куліш, Вибр., 1969, 97); - Оце .. зароблю на прожиток і подамся в Одесу, на робітфак... (С. Ол., З книги життя, 1968, 34).
2. рідко. Те саме, що проживання 1. - Треба тільки пообіцяти їм [переселенцям] років на п'ятнадцять - двадцять волю з тим, щоб вони за прожиток на панському грунті платили невеликий чинш, орали землю і збирали врожай (Тулуб, Людолови, І, 1957, 27).
3. діал. Життя. Дай їй, боже, прожиток щасливий за її щирість! (Фр., І, 1955, 56); Заки зачне [Славко] свій самостійний прожиток, то ще не один рочок пробіжить (Март., Тв., 1954, 339).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | прожиток | прожитки |
Родовий | прожитку | прожитків |
Давальний | прожиткові, прожитку | прожиткам |
Знахідний | прожиток | прожитки |
Орудний | прожитком | прожитками |
Місцевий | на/у прожитку | на/у прожитках |
Кличний | прожитку | прожитки |