прокований
ПРОКОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прокувати1. Різальний інструмент, виготовлений з добре прокованої сталі, має більшу стійкість, ніж різальний інструмент, виготовлений з гарячекатаної сталі (Технол. різального інстр., 1959, 82); Прокована крича [криця] захолонула, і її вкинули до горна і знову почали підігрівати (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 452); * Образно. Ти [українська мова] у мені із кореня - Полем мені наговорена, Дзвоном коси прокована, В чистій воді смакована (Бичко, Простота, 1963, 39).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | прокований | прокована | проковане | проковані |
Родовий | прокованого | прокованої | прокованого | прокованих |
Давальний | прокованому | прокованій | прокованому | прокованим |
Знахідний | прокований, прокованого | проковану | проковане | проковані, прокованих |
Орудний | прокованим | прокованою | прокованим | прокованими |
Місцевий | на/у прокованому, прокованім | на/у прокованій | на/у прокованому, прокованім | на/у прокованих |