промитий
ПРОМИТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до промити. Палуба й надбудови були ретельно промиті (Гончар, Тронка, 1963, 199); Між двома шпичастими горами було видно провалля, промите дощовою водою (Н.-Лев., II, 1956, 382); * Образно. Над Медвином знову летіли лебеді, на своїх сонцем промитих крилах вони приносили вологе, іще з волохатим туманцем тепло і добрі надії (Стельмах, І, 1962, 469); // у знач. прикм. У просіяне борошно кладуть яйця, розтерті з медом, додають соду, сіль, промитий мак, молоко, масло (Укр. страви, 1957, 238); * Образно. На другий день промите небо таке прозоре і синє, що здається, якби лягти горілиць до нього, то можна було б бачити себе, як у великому дзеркалі (Вільде, Повнол. діти, 1960, 238).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | промитий | промита | промите | промиті |
Родовий | промитого | промитої | промитого | промитих |
Давальний | промитому | промитій | промитому | промитим |
Знахідний | промитий, промитого | промиту | промите | промиті, промитих |
Орудний | промитим | промитою | промитим | промитими |
Місцевий | на/у промитому, промитім | на/у промитій | на/у промитому, промитім | на/у промитих |