промінний
ПРОМІННИЙ, а, е. То саме, що променистий 1, 2. Звід неба в блакить прибирається ясний, проміннеє сонце в зеніт увійшло (У. Кравч., Вибр., 1958, 223); Ми щасливі були у роботі, дерзанні, горінні. Коли ставили греблю і садили ліси молоді, Ми уміли цінить миру дні дорогі і промінні (Забашта, Вибр., 1958, 137); Тарасові промінні очі - Весь безмір людських дум і мрій (Бажан, Роки, 1957, 241); Що вище слів оцих промінних - Товариш, друг, душевний брат!? (Гірник, Стартують.., 1963, 26); Дівча, таку чудну вислухуючи мову, Очима блиснуло із-під промінних вій (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 94); * Образно. По той бік Сули Тумани лягли. А там, у низькім видолинку, Де стріха сіріє на дні, Назустріч промінну драбинку Вікно простелило мені (Мисик, Верховіття, 1963, 91).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | промінний | промінна | промінне | промінні |
Родовий | промінного | промінної | промінного | промінних |
Давальний | промінному | промінній | промінному | промінним |
Знахідний | промінний, промінного | промінну | промінне | промінні, промінних |
Орудний | промінним | промінною | промінним | промінними |
Місцевий | на/у промінному, проміннім | на/у промінній | на/у промінному, проміннім | на/у промінних |