пронаймитувати
ПРОНАЙМИТУВАТИ, ую, уєш, док. Наймитувати якийсь час. Пронаймитувавши півжиття по маєтках румунських землевласників, він ще й досі не цілком звикся із своїм становищем (Гончар, III, 1959, 384); Кушнір у його батька своє дитинство пронаймитував (Стельмах, II, 1962, 11).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пронаймитую | пронаймитуємо |
2 особа | пронаймитуєш | пронаймитуєте |
3 особа | пронаймитує | пронаймитують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | пронаймитував | пронаймитували |
Жіночий рід | пронаймитувала | |
Середній рід | пронаймитувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пронаймитуймо | |
2 особа | пронаймитуй | пронаймитуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | пронаймитувавши |