прописний
ПРОПИСНИЙ, а, е. Який відповідає зразкам каліграфічного письма (про літери). Спочатку Іван писав друкованими [літерами], не хотів визнавати прописних (Збан., Сеспель, 1961, 288).
@ Прописна істина - те, що є загальновідомим, заяложеним, банальним, що не вносить нічого свіжого, оригінального. - Уявляю, якими тріскучими фразами він навалиться на слухачів. Це буде не слово перед диспутом, а черговий каскад прописних істин (Мур., Свіже повітря.., 1962, 180); - Ти говориш якісь прописні істини .., - сердито відповів Малахов (Собко, Справа.., 1959, 260).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | прописний | прописна | прописне | прописні |
Родовий | прописного | прописної | прописного | прописних |
Давальний | прописному | прописній | прописному | прописним |
Знахідний | прописний, прописного | прописну | прописне | прописні, прописних |
Орудний | прописним | прописною | прописним | прописними |
Місцевий | на/у прописному, прописнім | на/у прописній | на/у прописному, прописнім | на/у прописних |