проревіти
ПРОРЕВІТИ і ПРОРЕВТИ, ву, веш; мин. ч. проревів, ревіла, ло і ревла, ло, док. 1. Видати рев, ревіння (про тварину). Протяжно проревла корова; // Нестямно прокричати, залементувати (про людину). - Тату! тату! - закричав Івась, висовуючи голову у кімнатні двері . - Га? - проревів Яків (Мирний, I, 1954, 203); // перен. Видати звуки, що нагадують протяжний крик тварини. Проревіли назустріч фашистам наші «яструбки» (Загреб., Диво, 1968, 129).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прореву | проревемо |
2 особа | проревеш | проревете |
3 особа | прореве | проревуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | проревів | проревіли |
Жіночий рід | проревіла | |
Середній рід | проревіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | проревімо | |
2 особа | прореви | проревіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | проревівши |