просмерділий
ПРОСМЕРДІЛИЙ, а, е, розм. Який просмердівся. Викублювалися [вовчата] в просмерділому ще з літа лігві (Загреб., Шепіт, 1966, 10); Їздові поганяли чимдуж і, випереджаючи один одного, з розгону влітали в пристанційне містечко, як у вогняну просіку, в задимлені, просмерділі хащі (Гончар, III, 1959, 377) .
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | просмерділий | просмерділа | просмерділе | просмерділі |
Родовий | просмерділого | просмерділої | просмерділого | просмерділих |
Давальний | просмерділому | просмерділій | просмерділому | просмерділим |
Знахідний | просмерділий, просмерділого | просмерділу | просмерділе | просмерділі, просмерділих |
Орудний | просмерділим | просмерділою | просмерділим | просмерділими |
Місцевий | на/у просмерділому, просмерділім | на/у просмерділій | на/у просмерділому, просмерділім | на/у просмерділих |