просоння
ПРОСОННЯ, я, с. , розм. Неповне пробудження, стан напівсну. Карпо Богун з ранкового просоння таки почув калатання дзвонів у селі (Ле, Хмельницький, І, 1957, 300); Оксана заплакала. Павло вхопив її за плечі й почав злегенька трусити, наче хотів розбудити з якогось важкого й гіркого просоння (Кучер, Голод, 1961, 58).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | просоння | просоння |
Родовий | просоння | просонь |
Давальний | просонню | просонням |
Знахідний | просоння | просоння |
Орудний | просонням | просоннями |
Місцевий | на/у просонні | на/у просоннях |
Кличний | просоння | просоння |