просохлий
ПРОСОХЛИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до просохнути. Довгим весняним ключем, як журавлі, пливли по небі хмари, недавно просохлий камінь білів на сонці (Коцюб., II, 1955, 360); Султан весело біг м'якою доріжкою, ще не всюди цілком просохлою на свіжих весняних вітрах (Крот., Сини.., 1948, 50); [Свічкогас:] Треба розвести [чорнило] І каламар просохлий цей наповнить (Коч., П'єси, 1951, 15); Дмитро повертався в село. На його обличчі з слідами просохлого поту .. лежала задума (Стельмах, II, 1962, 338).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | просохлий | просохла | просохле | просохлі |
Родовий | просохлого | просохлої | просохлого | просохлих |
Давальний | просохлому | просохлій | просохлому | просохлим |
Знахідний | просохлий, просохлого | просохлу | просохле | просохлі, просохлих |
Орудний | просохлим | просохлою | просохлим | просохлими |
Місцевий | на/у просохлому, просохлім | на/у просохлій | на/у просохлому, просохлім | на/у просохлих |