простацький
ПРОСТАЦЬКИЙ, а, е, розм. 1. Власт. побутові, смакам простолюду. - Лукино, не колупай печі, бо до тебе прийшли такі старости, що знають інші звичаї, а не простацькі! (Н.-Лев., III, 1956, 344); Обід, пане добродію, як тобі сказати? Був ситий, але простацький. Бракувало йому шику (Вільде, На порозі, 1955, 308).
2. Належний до непривілейованої верстви, непривілейованого класу; простий. Батько непривітно скривився, довідавшись, що син відновлює згадку про колишній простацький рід Химченків (Крим., Вибр., 1965, 350).
3. Власт. простій, невихованій людині. Саня й Надя сміялись без церемонії. Їх смішив простацький грубий тон в розмові Бородавкіної (Н.-Лев., V, 1966, 186).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | простацький | простацька | простацьке | простацькі |
Родовий | простацького | простацької | простацького | простацьких |
Давальний | простацькому | простацькій | простацькому | простацьким |
Знахідний | простацький, простацького | простацьку | простацьке | простацькі, простацьких |
Орудний | простацьким | простацькою | простацьким | простацькими |
Місцевий | на/у простацькому, простацькім | на/у простацькій | на/у простацькому, простацькім | на/у простацьких |