проторохтіти
ПРОТОРОХТІТИ, хчу, хтиш, док., розм. 1. неперех. Проїхати з торохтінням. В'їхали в місто. Хутко проторохтіли улицями (Вовчок, І, 1955, 137); За цілі кілометри чути, як десь проторохтить гарба із ферми в степ (Гончар, Тронка, 1963, 254).
2. перех. Вимовити швидко, голосно. - Я не хочу їсти , - ледве чутно промовила Марія .. - Хочеш, хочеш!.. - швидко й бездумно проторохтіла Інна (Ткач, Жди.., 1959, 66).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | проторохчу | проторохтимо |
2 особа | проторохтиш | проторохтите |
3 особа | проторохтить | проторохтять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | проторохтів | проторохтіли |
Жіночий рід | проторохтіла | |
Середній рід | проторохтіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | проторохтімо | |
2 особа | проторохти | проторохтіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | проторохтівши |