прохукувати
ПРОХУКУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОХУКАТИ, аю, аєш, док., перех., розм . Хукаючи, утворювати проталинку на замерзлій шибці. В такі [зимові] дні я нікуди не виходив, прохукував на шибці маленьку щілинку й дивився на високі кучугури снігу (М. Ол., Чуєш.., 1959, 85); Їхав [Артем] до військкомату трамваєм. Вікна замуровані морозом, намагався прохукати хоч би щілинку - не вийшло (Підс., Віч-на-віч, 1962, 148).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прохукую | прохукуємо |
2 особа | прохукуєш | прохукуєте |
3 особа | прохукує | прохукують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прохукуватиму | прохукуватимемо |
2 особа | прохукуватимеш | прохукуватимете |
3 особа | прохукуватиме | прохукуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | прохукував | прохукували |
Жіночий рід | прохукувала | |
Середній рід | прохукувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прохукуймо | |
2 особа | прохукуй | прохукуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | прохукуючи | |
Минулий час | прохукувавши |