проязичити
ПРОЯЗИЧИТИ, чу, чиш, док., перех., розм., заст. Розголосити. Проязичили, що в його єсть така книжка (Сл. Гр.).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | проязичу | проязичимо |
2 особа | проязичиш | проязичите |
3 особа | проязичить | проязичать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | проязичив | проязичили |
Жіночий рід | проязичила | |
Середній рід | проязичило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | проязичмо | |
2 особа | проязич | проязичте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | проязичивши |