псевдоімпотенція
ПСЕВДОІМПОТЕНЦІЯ, -ї, ж. Несправжні розлади потенції, викликані неадекватною особистою реакцією на фізіологічні коливання сексуальних проявів, підвищеними вимогами до себе та ін.; зводиться зазвичай до хибної переконаності у своїй статевій неспроможності, невідповідності стандарту статевого життя, здійсненню тих або інших форм сексуальних дій за об'єктивної відсутності відхилень від вікової та конституційної норм; обумовлюється низькою сексуальною культурою, статевою невихованістю, нерідко ускладненими партнерськими відносинами при розходженні вихідних установок і уявлень про діапазон прийнятності, тривожно-недовірливим складом особистості, деякими видами психічної патології; виділяють наступні форми псевдоімпотенції: з пред'явленням до себе надмірних вимог; з приписуванням собі уявлюваних вад; з неадекватною особистісною реакцією на фізіологічні коливання; з переважанням неправильної поведінки або сексологічних дефектів жінки.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | псевдоімпотенція | псевдоімпотенції |
Родовий | псевдоімпотенції | псевдоімпотенцій |
Давальний | псевдоімпотенції | псевдоімпотенціям |
Знахідний | псевдоімпотенцію | псевдоімпотенції |
Орудний | псевдоімпотенцією | псевдоімпотенціями |
Місцевий | на/у псевдоімпотенції | на/у псевдоімпотенціях |
Кличний | псевдоімпотенціє | псевдоімпотенції |