пунктир
ПУНКТИР, у, ч. Переривчаста лінія, утворена крапками або короткими рисками. Виблискує, крутячись, мідь коліщаток І стрічка в хвилястій пливе течії, Нотуючи чітко пунктири свої, Нової депеші тривожний початок (Бажан, Роки, 1957, 248); По радіо заговорила Москва. Спершу прозвучали позивні сигнали, наче хто пунктиром накреслив початок знайомої пісні - «Широка страна моя родная» (Гур., Наша молодість, 1949, 336); Вздовж полярної кромки землі від Мурмана до Чукотки синім пунктиром позначено трасу Великого північного морського шляху (Наука.., 10, 1962, 57); // Що-небудь розташоване переривчастою лінією; те, що створює враження переривчастої лінії. Молочний пас обняв небесну шир, І Чаші видко золотий пунктир (Зеров, Вибр., 1966, 43); Різнобарвні траси зенітних снарядів і куль проткнули вогневим пунктиром усе небо (Кучер, Чорноморці, 1956, 400).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пунктир | пунктири |
Родовий | пунктиру | пунктирів |
Давальний | пунктирові, пунктиру | пунктирам |
Знахідний | пунктир | пунктири |
Орудний | пунктиром | пунктирами |
Місцевий | на/у пунктирі | на/у пунктирах |
Кличний | пунктире | пунктири |