піддача
ПІДДАЧА, і, ж., розм. Дія за знач. піддавати, піддати. Хвороба ця - відрив од живого життя мас, безхребетність, безгрунтовність. Одрив од революційної громадської роботи, піддача найслабших смертоносному впливові бацил буржуазного суспільства (Еллан, II, 1958, 181).
@ На піддачу - додатково до чого-небудь. Коли я бачу, як на небі туча тучить, - душу всю мою озвучить громом гніву! - й на піддачу блискавками намогучить (Тич., II, 1957, 119).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | піддача | піддачі |
Родовий | піддачі | піддач |
Давальний | піддачі | піддачам |
Знахідний | піддачу | піддачі |
Орудний | піддачею | піддачами |
Місцевий | на/у піддачі | на/у піддачах |
Кличний | піддаче | піддачі |