підкований
ПІДКОВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до підкувати. Коні вже були підковані, ковалі ще прив'язали по кілька запасних підків до сідел (Гончар, III, 1959, 94); Ми повинні.. вести всю підготовчу нашу роботу так, щоб бути підкованими (як любив говорити покійний Плеханов, коли він був марксистом і революціонером) на всі чотири ноги (Ленін, 41, 1974, 78); - Мені тридцять чотири, - сказав він, очевидно продовжуючи свою думку, - я багато вчився, але все ж вважаю, що технічно недосить підкований (Донч., II, 1956, 292).
2. у знач. прикм. З підковами. Підковані коні; Раптом він [Анрі-Жак] опинився долі і почув, як на ньому топчуться підковані черевики (Ю. Янов., II, 1954, 61).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | підкований | підкована | підковане | підковані |
Родовий | підкованого | підкованої | підкованого | підкованих |
Давальний | підкованому | підкованій | підкованому | підкованим |
Знахідний | підкований, підкованого | підковану | підковане | підковані, підкованих |
Орудний | підкованим | підкованою | підкованим | підкованими |
Місцевий | на/у підкованому, підкованім | на/у підкованій | на/у підкованому, підкованім | на/у підкованих |