підрубаний
ПІДРУБАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до підрубати 1-3. Падали підрубані під корінь тернові кущі (Донч., V, 1957, 199); На ставу ще гупали ломи і голосно гохкали діди, виважуючи підрубані крижини (Кучер, Вогник, 1952, 60); *У порівн. Стомлені ноги підгиналися в колінах, як підрубані, й благали про відпочинок, але Терешко не сідав (Епік, Тв., 1958, 421).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | підрубаний | підрубана | підрубане | підрубані |
Родовий | підрубаного | підрубаної | підрубаного | підрубаних |
Давальний | підрубаному | підрубаній | підрубаному | підрубаним |
Знахідний | підрубаний, підрубаного | підрубану | підрубане | підрубані, підрубаних |
Орудний | підрубаним | підрубаною | підрубаним | підрубаними |
Місцевий | на/у підрубаному, підрубанім | на/у підрубаній | на/у підрубаному, підрубанім | на/у підрубаних |