пійняти
ПІЙНЯТИ, йму, ймеш, док., заст. Піймати (у 1-3 знач.). Якби були пси пійняли, Якби зловили, то б то були били (Чуб., V, 1874, 79); Розквокталася свиня, Квокче коло двору. «Пійміть, діду!» Дід пійняв, Посадив на яйця... (Рудан.,, Переслів'я, 1958, 19).
@ [Не] пійняти віру (віри) кому, чому і без додатка - те саме, що [Не] йняти віру (віри) кому, чому (див. віра1). - Хіба я тобі віри пійму, що ти з своєї охоти усе на вгоду їй робиш? (Вовчок, І, 1955, 187); - Зроду я не пійму віри, - одвітовав Кирило Тур, - щоб син старого Шрама бивсь по-розбишацьки (П. Куліш, Вибр., 1969, 105).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пійму | піймемо |
2 особа | піймеш | піймете |
3 особа | пійме | піймуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | пійняв | пійняли |
Жіночий рід | пійняла | |
Середній рід | пійняло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | піймімо | |
2 особа | пійми | пійміть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | пійнявши |