пішаниця
ПІШАНИЦЯ, і, ч. і ж., діал. 1. Піша людина. - Кілька років тому проходив повз наше село один.. молодий товариш, пішаниця (Коп., Навколо полум'я, 1961, 5).
Піший-пішаниця, нар.-поет. - людина, що йде пішки. Місто наше росте, а рельєф у ньому такий, що не кожному пішому-пішаниці його під силу подолати... (Рильський, Веч. розмови, 1962, 8); З видзвоном проносяться тачанки, обганяючи валки піших-пішаниць (Гончар, Таврія, 1952, 34).
2. у знач. присл. пішаницею. Пішки. За отаманом.. Женуть ляхи кіньми Ще й біжать пішаницею (Укр.. думи.., 1955, 87).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пішаниця | пішаниці |
Родовий | пішаниці | пішаниць |
Давальний | пішаниці | пішаницям |
Знахідний | пішаницю | пішаниць |
Орудний | пішаницею | пішаницями |
Місцевий | на/у пішаниці | на/у пішаницях |
Кличний | пішанице | пішаниці |