пієтет
ПІЄТЕТ, у, ч., книжн. Глибока повага, шанобливе ставлення до кого-, чого-небудь. Читаючи відомий твір Толстого «Детство. Отрочество. Юность» про дитинство, що з таким пієтетом одгукувався про його автор,.. я порівнював його з своїм дитинством (Вас., IV, 1960, 13); Я виріс в оточенні, де з безмежним пієтетом промовлялися імена Пушкіна, Лермонтова, Гоголя, Некрасова, Толстого, Тургенєва, Короленка, Щедріна (Рильський, III, 1955, 13); Чудово показав [Т. Шевченко у поемі «Сліпий»] величезний пієтет запорожців до козацького товариства-побратимства (Вітч., 7, 1967, 180).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пієтет | пієтети |
Родовий | пієтету | пієтетів |
Давальний | пієтетові, пієтету | пієтетам |
Знахідний | пієтет | пієтети |
Орудний | пієтетом | пієтетами |
Місцевий | на/у пієтеті | на/у пієтетах |
Кличний | пієтете | пієтети |