ревун
РЕВУН, а, ч. 1. розм. Той, хто багато і часто реве, плаче. - Так, ведмідь я [Атта Троль]! я ведмідь той, Що незграбою, кудлаєм, Ревуном і товстолапим І бог зна ще як взивають! (Л. Укр., IV, 1954, 151).
2. мор. Звуковий сигнальний прилад; сирена. Ого, як воно розгулялося, його море! Аж ревун гуде безперестанку на маяку, щоб кораблі не збилися з курсу (Кучер, Прощай.., 1957, 294); Тиша стояла над портом, тиша зависла над містом. І тільки ревуни - на Фонтані, за монастирем, біля виходу з бухти - невгавно ревли, неначе віщуючи шторм (Смолич, Світанок.., 1953, 159).
3. Велика широконоса мавпа родини цебусових; живе в лісах Південної і Центральної Америки, має довгий чіпкий хвіст і дуже гучний голос. Серед чіпкохвостих мавп Гвіано-Бразільської підобласті найбільш характерним родом слід вважати, ревунів (Посібник з зоогеогр.., 1956, 38).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ревун | ревуни |
Родовий | ревуна | ревунів |
Давальний | ревунові, ревуну | ревунам |
Знахідний | ревуна | ревунів |
Орудний | ревуном | ревунами |
Місцевий | на/у ревуні | на/у ревунах |
Кличний | ревуне | ревуни |