ревучий
РЕВУЧИЙ, а, е. Який створює, видає рев, ревіння (у 1 знач.). Тепер Сеспель опинився в перших рядах, йому здавалось, що хвилина - і він ось-ось залишиться віч-на-віч з отим розлюченим ревучим страховиськом [бугаєм] (Збан., Сеспель, 1961, 394); Реве та стогне широкий і ревучий Дніпро внизу (Перв., І, 1947, 65); День і ніч повз ваш будинок котиться залізна орда ревучих, виючих, чадних машин (Загреб., День.., 1964, 121).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | ревучий | ревуча | ревуче | ревучі |
Родовий | ревучого | ревучої | ревучого | ревучих |
Давальний | ревучому | ревучій | ревучому | ревучим |
Знахідний | ревучий, ревучого | ревучу | ревуче | ревучі, ревучих |
Орудний | ревучим | ревучою | ревучим | ревучими |
Місцевий | на/у ревучому, ревучім | на/у ревучій | на/у ревучому, ревучім | на/у ревучих |