ремінний
РЕМІННИЙ, а, е. Зробл. з ременя, ременів. Сидів [пасажир] на шкіряному чемодані, перев'язаному ремінними пасами (Ле, Міжгір'я, 1953, 8); У великій руці [Карпа] гадюкою звивався і відскакував назад ремінний нагай (Стельмах, II, 1962, 365); // Вигот., зробл. з шкіри; шкіряний. Люди жнуть або косять, а її Андрій іде стежкою, ремінна торба через плече, бриль на потилиці і ціпком вимахує... (Коцюб., II, 1955, 13); Немов привітав [кінь] зарослого густою бородою високого й дужого чоловіка в посмаленому ковальському одягові під ремінним фартухом на шиї (Ле, Наливайко, 1957, 111); // Який здійснюється за допомогою ременів. - Не можна, скажемо, в сучасний автомобіль поставити ремінну передачу на задні колеса, як це було в перших автомобілях Форда (Собко, Срібний корабель, 1961, 163).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | ремінний | ремінна | ремінне | ремінні |
Родовий | ремінного | ремінної | ремінного | ремінних |
Давальний | ремінному | ремінній | ремінному | ремінним |
Знахідний | ремінний, ремінного | ремінну | ремінне | ремінні, ремінних |
Орудний | ремінним | ремінною | ремінним | ремінними |
Місцевий | на/у ремінному, реміннім | на/у ремінній | на/у ремінному, реміннім | на/у ремінних |