реміння
РЕМІННЯ1, я, с., розм. Збірн. до ремінь 1. Не боявся Микула й діла: коли зупинялись на ніч, котив вози, зв'язував їх мотузами й ремінням, копав разом з усіма рів навкруг стану (Скл., Святослав, 1959, 339); Незабаром зайшов начальник варти, щелепастий здоровило, увесь у ремінні, в блискучих крагах (Гончар, II, 1959, 292).
РЕМІННЯ2, я, с ., розм. Збірн. до ремінь. Навіть не оглядаючись, я узнаю, що це їде хтось із небагатих людей, бо упряж на конях не рипить ремінням (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 114).
@ Драти реміння - те саме, що Драти (спускати) ремінь і Наспускати ременів з кого (див. ремінь). За невміння деруть реміння (Номис, 1864, № 6035).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | реміння | реміння |
Родовий | реміння | ремінь |
Давальний | ремінню | ремінням |
Знахідний | реміння | реміння |
Орудний | ремінням | реміннями |
Місцевий | на/у ремінні | на/у реміннях |
Кличний | реміння | реміння |