реміняччя
РЕМІНЯЧЧЯ1, я, с., розм. Збірн. до ремінь 1. Тепер уже можна б зайнятися і самим собою. Розсупонитись від солдатського реміняччя, поголитись, покупатись, поспівати на дозвіллі... (Гончар, III, 1959, 446).
РЕМІНЯЧЧЯ2, я, с ., розм. Збірн. до ремінь. Начепив на ніс окуляри, присунув до себе лампу-лобогрійку і заходився обшивати старим реміняччям здоровенні розтоптані валянки (Тют., Вир, 1964, 468).
@ Драти реміняччя з кого - те саме, що Драти (спускати) ремінь і Наспускати ременів з кого (див. ремінь). - А сам ти реміняччя не дереш із кріпаків та хлопів? (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 124).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | реміняччя | |
Родовий | реміняччя | |
Давальний | реміняччю | |
Знахідний | реміняччя | |
Орудний | реміняччям | |
Місцевий | на/у реміняччі | |
Кличний | реміняччя |