рижий
РИЖИЙ, а, е, розм. Червоно-жовтий або жовто-червоний (про колір волосся, шерсті, оперення). Почав [шинкар] чухати рижу, довгу, клочкувату бороду (Мирний, І, 1949, 287); Вправною козачою посадкою в сідлі він здалеку видавався єдиним цілим з конем, рижа масть якого на віддалі затьмарено зливалася з малиновим кунтушем молодого козака (Ле, Хмельницький, І, 1957, 281); // Який має волосся, шерсть, оперення такого кольору. З березника назустріч шкандиба рижа кобила, коростява та сапата (Кв.-Осн., II, 1956, 229); Ми її в класі лисицею прозвали. Не за те, що рижа, а за те, що хитра (Головко, Мати, 1940, 67); // Червонувато-жовтий, світло-коричневий (про колір очей, різних предметів і т. ін.). В рижих зіницях заліг важкий сум (Коз., Вибр., 1947, 78); Я знав цей край - морози і жароту, Вітри піщані, що з пустель метуть, А вгледів ще, як люди на роботу В грязюці рижій на цегельню йдуть (Шпорта, Мужність, 1951, 86); // у знач. ім. рижий, жого, ч .; рижа, жої, ж. Людина з волоссям червоно-жовтого або жовто-червоного кольору. Хватайся на рижого (Номис, 1864, № 12796).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | рижий | рижа | риже | рижі |
Родовий | рижого | рижої | рижого | рижих |
Давальний | рижому | рижій | рижому | рижим |
Знахідний | рижий, рижого | рижу | риже | рижі, рижих |
Орудний | рижим | рижою | рижим | рижими |
Місцевий | на/у рижому, рижім | на/у рижій | на/у рижому, рижім | на/у рижих |
рудий
РУДИЙ, а, е. Червоно-жовтий (про колір, забарвлення чого-небудь). Зокола хата [Мотрі] обмазана, хоч рудою глиною, та все ж рівненько (Мирний, І, 1949, 154); Вони побачили високий обеліск з рудого граніту (Тулуб, В степу.., 1964, 92); Слинько мовчки простягнув до інженера склянку, наполовину наповнену рудою.. рідиною (Шовк., Інженери, 1956, 79); Воронцов їхав деякий час, не реагуючи на Хомині слова, безпомічно кліпаючи рудими віями до сонця (Гончар, III, 1959, 427); // у знач. ім. руда, дої, ж.: а) кров. [Кум:] Людська крівця - не водиця, розливати не годиться. [Люди:] Так, так. - Руда - не вода (Вас., III, 1960, 423); б) червоно-жовта фарба. Вона малює піч синім і червоним, чорним і рудим, жовтим і зеленим (Ю. Янов., II, 1958, 184); // З волоссям, шерстю або шкірою такого кольору. - Ой гоп гопака, Полюбила козака, Та рудого, та старого - Лиха доля така (Шевч., І, 1951, 128); І тут дзвінко заіржав рудий кінь з білою зіркою на лобі (Донч., VI, 1957, 42); // З веснянками, рясним ластовинням. Руде обличчя масно світилося (Кучер, Зол. руки, 1948, 13); // у знач. ім. рудий, дого, ч.; руда, дої, ж.: а) людина з волоссям червоно-жовтого кольору або з рясним ластовинням на обличчі. - З чорнявим постояла б, а рудому - зась (Н.-Лев., II, 1956, 272); б) тварина з шерстю або шкірою такого кольору. - А куди, руда? - кричить Грицько на овечку (Мирний, І, 1949, 150); // Який зробився бурим, втративши свій попередній колір. Це було якесь руде сукно, місцями попрориване (Март., Тв., 1954, 260); Вітер холодний Виє, гуде - Зносить із дерева Листя руде (Тич., III, 1947, 114); Ззаду рудим шматтям висіло рядно (Тют., Вир, 1964, 483).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | рудий | руда | руде | руді |
Родовий | рудого | рудої | рудого | рудих |
Давальний | рудому | рудій | рудому | рудим |
Знахідний | рудий, рудого | руду | руде | руді, рудих |
Орудний | рудим | рудою | рудим | рудими |
Місцевий | на/у рудому, рудім | на/у рудій | на/у рудому, рудім | на/у рудих |