рипіння
РИПІННЯ, я, с . Дія за знач. рипіти і звуки, утворювані цією дією. Двері відхиляються з рипінням (Коч., II, 1956, 298); Його радував морозний ранок і якийсь особливий бадьорий ритм, що відчувався в кожному рипінні сідла і в кожному подиху товаришів (Довж., Зач. Десна, 1957, 111); Гнат рипнув сідлом, і всі зашикали на нього, ніби те рипіння було чути за тридев'ять земель (Тют., Вир, 1964, 338).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | рипіння | рипіння |
Родовий | рипіння | рипінь |
Давальний | рипінню | рипінням |
Знахідний | рипіння | рипіння |
Орудний | рипінням | рипіннями |
Місцевий | на/у рипінні | на/у рипіннях |
Кличний | рипіння | рипіння |