родимець
РОДИМЕЦЬ, мця, ч., розм. Приступ хвороби у маленьких дітей, вагітних та породіль, який супроводжується корчами і втратою свідомості. Уходжу, коли дитина лежить на полу, та так в'ється, так б'ється та кричить, немов на йому, не доводь господи! родимець... (Мирний, І, 1949, 282); Пусти!.. Чи бач, як пан Рябка почастував? Коли б йому язик родимець одібрав, Щоб він замість Рябка довіку мав гарчати, А наш Рябко щоб сів за нього в карти грати! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 57); - Бодай їх родимець змалечку побив був, як отак хліборобити! - Огир аж одкинувся на спинку стільця (Головко, II, 1957, 50).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | родимець | родимці |
Родовий | родимця | родимців |
Давальний | родимцеві, родимцю | родимцям |
Знахідний | родимець | родимці |
Орудний | родимцем | родимцями |
Місцевий | на/у родимці | на/у родимцях |
Кличний | родимцю | родимці |