роз'їжджений
РОЗ'ЇЖДЖЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до роз'їздити.
2. у знач. прикм. Уторований частою їздою (про дорогу, шлях і т. ін.). За півгодини роз'їждженою лісовою дорогою мчав на грузовиках взвод Білогруда (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 316); Курною, роз'їждженою дорогою, плавно похитуючись на високих ресорах, м'яко котився ридван (Мушк., Серце.., 1962, 316).
3. у знач. прикм. Який зіпсувався, став непридатним для проїзду від надмірної вологи і частої їзди (про дорогу, шлях і т. ін.). Йшли [полонянки] під дощем, по роз'їждженій, грузькій дорозі (Хижняк, Тамара, 1959, 163); Вулиця збігала вниз крутим, роз'їждженим і слизьким спуском, а потім вибігала на вузький дерев'яний місток (Коз., Гарячі руки, 1960, 120).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | роз'їжджений | роз'їжджена | роз'їжджене | роз'їжджені |
Родовий | роз'їждженого | роз'їждженої | роз'їждженого | роз'їжджених |
Давальний | роз'їждженому | роз'їждженій | роз'їждженому | роз'їждженим |
Знахідний | роз'їжджений, роз'їждженого | роз'їжджену | роз'їжджене | роз'їжджені, роз'їжджених |
Орудний | роз'їждженим | роз'їждженою | роз'їждженим | роз'їждженими |
Місцевий | на/у роз'їждженому, роз'їждженім | на/у роз'їждженій | на/у роз'їждженому, роз'їждженім | на/у роз'їжджених |