розбишацтво
РОЗБИШАЦТВО, а, с . 1. Грабіж, що супроводжується погрозами, вбивством і т. ін.; розбій. [Марк:] Я з Габріелем ходив до коменданта міста жалітися на це нечуване розбишацтво, і комендант, як бачите, наказав закувати нас в ланцюги і покарати разом з вами лютою смертю (Мам., Тв., 1962, 63); Дався взнаки Ведмідеві брат Окуня. Ще довго пам'ятатиме він його розбишацтво (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 396).
2. збірн. Люди, які займаються грабежем, розбоєм; розбишаки. [Руфін:] То шлях непевний, - всякий люд бродячий, усяке розбишацтво там буває, а ти смерком ідеш, самотня жінка... (Л. Укр., II, 1951, 343).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розбишацтво | розбишацтва |
Родовий | розбишацтва | розбишацтв |
Давальний | розбишацтву | розбишацтвам |
Знахідний | розбишацтво | розбишацтва |
Орудний | розбишацтвом | розбишацтвами |
Місцевий | на/у розбишацтві | на/у розбишацтвах |
Кличний | розбишацтво | розбишацтва |