розборсаний
РОЗБОРСАНИЙ, а, е, діал. Дієпр. пас. мин. ч. до розборсати. * Образно. Ще ніч у розборсанім по горбах і розлогах місті (Крот., Сини.., 1948, 215); // розборсано, безос. присудк. сл. Все було вщент розбито, розборсано, знесено, перерито й змішано між собою - земля і глина, бетон і метал, каміння (Крот., Сини.., 1948, 334).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розборсаний | розборсана | розборсане | розборсані |
Родовий | розборсаного | розборсаної | розборсаного | розборсаних |
Давальний | розборсаному | розборсаній | розборсаному | розборсаним |
Знахідний | розборсаний, розборсаного | розборсану | розборсане | розборсані, розборсаних |
Орудний | розборсаним | розборсаною | розборсаним | розборсаними |
Місцевий | на/у розборсаному, розборсанім | на/у розборсаній | на/у розборсаному, розборсанім | на/у розборсаних |