розбрикатися
РОЗБРИКАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм. 1. Почати брикатися (про копитних тварин).
2. перен. Почати виявляти норовистість, капризувати. [Дрейсігер:] Нехай вже тепер хто прийде та наверне його на розум. Він уже тепер розбрикався. Він тепер на вас нарікає.. Йому тепер і се не в лад, і те не до мислі (Л. Укр., IV, 1954, 240).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розбрикаюся | розбрикаємося |
2 особа | розбрикаєшся | розбрикаєтеся |
3 особа | розбрикається | розбрикаються |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | розбрикався | розбрикалися |
Жіночий рід | розбрикалася | |
Середній рід | розбрикалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розбрикаймося | |
2 особа | розбрикайся | розбрикайтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | розбрикавшись |