розбрід
РОЗБРІД, роду, ч. 1. Непогодженість у чому-небудь; розлад. - Аби, свашко, була згода у сімействі та любов... Бо коли цього не буде та вкинуться чвари й розбрід, тоді ніяким сріблом уже не переважите (Кучер, Трудна любов, 1960, 45).
2. Дія за знач. розбрестися, розбрідатися 1. Почався розбрід серед партій. Розбрід і розвал переживала партія есерів [після революції 1905 р.] (Іст. УРСР, І, 1953, 630).
@ [Бути] в розброді - перебувати в різних місцях. [Пархім:] Взагалі ж наших товаришів зовсім мало зосталось дома, всі в розброді, а вони в селі потрібні (Кроп., IV, 1959, 352).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розбрід | розброди |
Родовий | розброду | розбродів |
Давальний | розбродові, розброду | розбродам |
Знахідний | розбрід | розброди |
Орудний | розбродом | розбродами |
Місцевий | на/у розброді | на/у розбродах |
Кличний | розброде | розброди |