розбуркуватися
РОЗБУРКУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗБУРКАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм. 1. Прокидатися від сну. Поки одні ще дрімали.., інші прокидалися вже.. По дворах скрипіли двері, ворота, де-не-де зачорніли вже людські постаті. Село розбуркувалося (Гр., II, 1963, 438); Тихо співав жалібну східну пісню молодий жіночий голос. Чужинець миттю розбуркався (Досв., Гюлле, 1961, 23); * Образно. Деякі дерева, заспавшися за довгу зиму, ще чорніли проти неба голим гіллям, але верба вже розбуркалася і скрізь простягала до сонця блідо-зелене листячко (Гр., II, 1963, 488).
2. перен. Виходити із стану спокою, задуми і т. ін. - А твой небагато буде? - спитав німець, беручись за пляшку. - Кий там біс багато! Що ж ми тілько по чарці і випили! - розбуркуючись мовив Яків (Мирний, І, 1954, 200).
3. перен. Пробуджуватися до дії, ставати діяльним, активним; // Пробуджуватися, виявлятися (про почуття, думки і т. ін.). В йому [писареві] розбуркалась вдача селянина, простого, непросвіченого (Н.-Лев., IV, 1956, 161).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розбуркуюся | розбуркуємося |
2 особа | розбуркуєшся | розбуркуєтеся |
3 особа | розбуркується | розбуркуються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розбуркуватимуся | розбуркуватимемося |
2 особа | розбуркуватимешся | розбуркуватиметеся |
3 особа | розбуркуватиметься | розбуркуватимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | розбуркувався | розбуркувалися |
Жіночий рід | розбуркувалася | |
Середній рід | розбуркувалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розбуркуймося | |
2 особа | розбуркуйся | розбуркуйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | розбуркуючись | |
Минулий час | розбуркувавшись |